Методична панорама "Особливості національно - патріотичного виховання дошкільників"

 

Методична панорама 

"Особливості національно - патріотичного виховання дошкільників"

 (Творча група "Формування у дітей дошкільного соціально - громадянської компетентності шляхом застосування традиційних та інтерактивних методів, прийомів розвитку, навчання та виховання дошкільників")

Урахування вікових особливостей дітей в організації системи

національно-патріотичного виховання

 Патріотизм починається з любові до людини.           

Патріотизм починається з колиски.  

                                                  В. Сухомлинський

Важливим для національно - патріотичного виховання є правильне визначення вікового етапу, на якому стає мож­ливим активне формування у дітей патріотичних почуттів. Так, у 3-4 роки у дітей починає формуватися ставлення до національної символіки. Для дітей 5-го року життя націо­нальний фактор не є вирішальним, бо багатоетнічне най­ближче оточення входить до життя дитини через звучання іншої мови, колорит національних мелодій, розмаїття імен.

Найсприятливішим для початку цілеспрямованого та систематичного національно-патріотичного виховання є се­редній дошкільний вік, коли особливо активізується інтерес дитини до соціального світу, суспільних явищ тощо.

В ді­тей п’ятого року життя починають формуватися почуття, що виражають ставлення до людей і явищ навколишньої дійсності, до взаємин між людьми, до предметів, що оточу­ють, формуються власні враження, в результаті чого малюк визначає, що йому подобається. Діти легко сприймають та засвоюють колядки, щедрівки, віншування, гаївки, веснян­ки, а також народні рухливі ігри, залюбки грають у народні ігри з простим сюжетом, виконують різні ролі, водять хоро­води. Зростає емоційна чутливість, зацікавленість до розпо­відей дорослих про звичаї і традиції рідного краю, бажання наслідувати їх. У процесі жвавої участі у підготовці та ор­ганізації народних свят діти можуть не лише наслідувати дорослого, а й виявляти елементарну творчість.

На 6-му році життя в дітей виникають реальні можливості для опосередкованого засвоєння знань, що виходять за

 межі їхнього життєвого досвіду і безпосереднього сприйман­ня, а також  ті, які віддалені у часі. Це створює сприятливі умови для ознайомлення дітей з історією рідного краю, його людьми, специфікою праці та побуту, особливостями мови та культури. Діти цього віку можуть виокремлювати особисті цінності, емоційно їх освоювати, що закріплюється в діяль­ності, поведінці та міжособистісних взаєминах.

У старших дошкільників з’являється вже дистанція соціальних зв’язків з оцінювання норм поведінки дітей і дорослих. У цих ді­тей розвивається певна орієнтація на соціум, вміння на від­повідному рівні розуміти й оцінювати суспільні відносини. Шестирічна дитина починає розуміти важливість суспільно значущих справ. У цей час формується певне розуміння й оцінка соціальних явищ, орієнтація на оцінне ставлен­ня дорослого крізь призму конкретної діяльності. За всіх індивідуально-варіативних особливостей розвитку саме цей вік вирізняється найбільшою динамічністю процесу станов­лення ціннісних орієнтацій.

Процес розширення уявлень про довкілля, розвиток уяви і пам’яті, активізація розумової діяльності дітей сприяють оволодінню елементарними навичками мисленнєвих опера­цій, що своєю чергою дає дітям змогу засвоювати складні­шу інформацію. У старших дошкільників під час засвоєння знань про об’єкти та явища навколишнього світу виникає бажання порівнювати, оцінювати бачене й відповідно відоб­ражати, наслідуючи побачене. У цей період у них переважає емоційне сприймання. Цьому сприяють розвиток сенсомоторики - узгодженості в роботі очей і рук, чуттєвий досвід, уміння виокремлювати головне та узагальнювати характерні особливості.

Отже, середній і старший дошкільний вік - найсприят­ливіший для закладання фундаментальних світоглядних по­нять, моральних цінностей, переконань у свідомості дитини, організації національно-патріотичного виховання.

 Основні напрями та зміст освітньої роботи педагога з реалізації

національно-патріотичного виховання

Зміст програми поєднано у тематичні блоки та реалізу­ється в такій послідовності: ознайомлення з найближчим оточенням (сім’я, будинок, дитячий садок, рідне місто (село), природа рідного краю), своїм родом та культурою рідного народу; порівняння своєї культури з культурами інших на­родів; розвиток культури міжнаціонального спілкування; інтеграція до світової й національної культури. Спосіб реа­лізації можливий через різні форми організації дитячої життєдіяльності в організованій навчально-пізнавальній діяльності та у повсякденні. Програма рекомендує темати­ку занять, а кількість, календарний термін їх проведення кожен педагог може визначати самостійно, форми роботи у повсякденні рекомендовано як орієнтовні базові, які можуть бути доповнені, уточнені й замінені за потреби.

Етапи роботи над кожною темою такі: організаційний - спрямований на формування у дітей пізнавального інтересу, пов’язаного з новими знаннями (діти вчаться розповідати про свої інтереси, передавати свій настрій, розуміти бажан­ня і потреби інших дітей); практичний - діти застосовують на практиці раніше отримані знання та вміння, набувають нових; підсумковий - метою є осмислення дітьми отриманих знань і вмінь, тобто усвідомлення ними можливості вико­ристання набутих знань і вмінь у різних ситуаціях.

Такий підхід забезпечить розкриття всіх складників національно-патріотичного виховання, накопичення дітьми досвіду емоційного сприймання та осмислення певних особистісних явищ, добір та застосування відповідних методів і прийомів, врахування умов, у яких живуть діти.

На спеціально організованих заняттях (заняття-екскурсія, заняття-бесіда, заняття-гра) діти набувають знань про рідний край, події, що відбуваються в країні. Надання дітям знань про історію України, про рідний край, про особливості природи, державного устрою, видатних діячів, які просла­вили Батьківщину, про народознавчі традиції ілюструють прикладами з діяльності близьких їм дорослих. Батьків за­лучають до оцінки суспільних явищ, спільної участі з ді­тьми у громадських справах.

Пізнавальну активність та емоційне навантаження, фор­мування визначеного ставлення до суспільного життя, вихо­вання національно-патріотичних почуттів дітей забезпечить запровадження чотирикомпонентної структури сучасного за­няття, яке запропонувала д-р пед. наук, професор К. Крутій.

Перша частина - заохочення дітей до сприймання від­повідної пізнавальної інформації. Друга - подання нового пізнавального матеріалу, демонстрація та показ яскравих прикладів з життя українського народу чи держави. Щоб знання знайшли відображення у вчинках, їх треба багато­разово закріпити в різноманітних життєвих ситуаціях, які близькі та зрозумілі дітям. Третя частина саме і передбачає активне відтворення у практичних діях отриманої інформа­ції. Четверта частина підсумовує все, що було отримано дітьми, та налаштовує на подальшу діяльність.

Під час проведення кожного заняття діяльність педагога спрямована на: створення позитивної пізнавальної мотивації у дітей; організацію уваги; активізацію мовленнєвого досві­ду і збагачення словникового запасу дошкільнят; формуван­ня способів оцінки дитиною власної діяльності.

Спеціально організовані заняття проводять фронтально:

дітьми середнього дошкільного віку двічі на місяць три­валістю 20-25 хвилин, з дітьми старшого дошкільного віку  чотири рази на місяць тривалістю 25-30 хвилин.

Знання та уявлення закріплюють, уточнюють на інших заняттях і в повсякденному житті дітей у процесі органі­зації та проведення виховних дитячих соціально значущих заходів, серед яких можуть бути:

Ø власне діяльність дітей, тобто різноманітні види художньо-творчої діяльності, роз­міщення предметів, експонатів, поробок у музеї групи, ди­тячого садка;

Ø спільна пошукова діяльність із педагогом та родиною, тобто укладання схем, маршрутів, проектів;

Ø екс­периментальна, дослідницька діяльність, тобто досліди, спостереження, опитування, анкетування;

Ø організація соці­ально значущих справ, а саме: шефська робота “Допоможи літнім людям”, “Допоможи малюкам”; колективні творчі справи, які спрямовані на поліпшення спільного життя та дозволяють кожному брати безпосередню участь у виборі, розробленні, проведенні та аналізі колективних справ;

Ø епізо­дичне залучення дітей старшого дошкільного віку до участі у волонтерських соціально значущих проектах (“Допоможи ветеранові”, “Допоможи захисникові України", “Милосердя” тощо), долучення до благодійних ініціатив близьких дорос­лих (виготовлення листівок, подарунків до свят для бійців АТО);

Ø краєзнавчо-туристична діяльність (походи, екскурсії, проектування подальших маршрутів мікрорайоном та міс­том, моделювання результатів у вигляді орієнтовних карт, системного павутиння, дитячих книжок).

Серед методів і форм національно-патріотичного вихо­вання пріоритетна роль належить активним методам, що ґрунтуються на взаємодії, спрямовані на самостійний по­шук істини і сприяють формуванню критичного мислення, ініціативи й творчості. Реалізацію програмових завдань забезпечать застосування таких методів національно- патріотичного виховання:

Ø організоване спостереження за навколишньою дійс­ністю, вміло поєднане з читанням художніх творів, слуханням музики, малюванням, розгляданням репро­дукцій картин;

Ø систематичне проведення екскурсій до найвидатніших місць рідного краю, відвідування музеїв, виставкових зал;

Ø співбесіда із застосуванням методичних прийомів (за­питання, порівняння, індивідуальні завдання, звернен­ня до досвіду дітей);

Ø безпосередня участь дітей у благоустрої довкілля та охороні природи;

Ø

залучення дітей до участі в народних традиційних святах;

Ø

широке використання фольклору в усіх його жанрах (казки, загадки, прислів’я, приказки, міфи, легенди), народної пісенної творчості (колискові, народні пісні й танці, хороводні ігри);

Ø ознайомлення дітей із народним декоративно-ужитко­вим мистецтвом, побутом, одягом.

Реалізація програми передбачає створення у дошкільному навчальному закладі відповідного розвивального середовища.

Організацію ігрової, пізнавально-дослідницької, комунікативної, продуктивної діяльності спроможна вирішити роботу дітей у міні-музеї, де педагог забезпечить створення системи інтересів, зокрема вибір цікавих та значущих для дитини тем. Модель музейно-освітнього середовища передбачає застосування як художніх, так і соціально - середовищних, діяльнісних засобів.

Художні засоби - це фотокартки, фотоальбоми, листівки, репродукції та оригінали картин, художня літера­тура, добірки музичних творів (фольклорних, українських композиторів - класиків, сучасних українських композиторів), діафільми, відеорепортажі про місто, країну та природу рідного краю.

Соціально-середовищні засоби - охоплюють сімейне се­редовище (звичаї, традиції, колекції домашнього музею);

Ø се­редовище міні-музею групи ДНЗ (українські національні та державні символи;

Ø український посуд;

Ø запорізьке козацтво;

Ø українська вишивка;

Ø українська народна іграшка;

Ø репро­дукції картин художників України;

Ø літературна спадщина Т. Шевченка, Лесі Українки, І. Франка В. Сухомлинського), національні куточки у групах, екологічна стежина (укра­їнське подвір’я, город, вишневий садок тощо), художня та пізнавальна література;

Ø іграшки та декорації для театралізацій, українське вбрання.

 

Вірю в майбутнє твоє, Україно!

В небо блакитне і жовті поля.

Вірю в майбутнє  твоє, Батьківщино –

Рідна, кохана, єдина земля!