Заняття з літературно+театрального образотворення на тему: «Читання казки І. Калинця «Про що розповіли Незабудки»»

 

Заняття з літературно+театрального образотворення на тему: «Читання казки І. Калинця «Про що розповіли Незабудки»».  

Програмовий зміст: ознайомити дітей з прозовими та віршованими художніми творами; учити ро[1]зуміти зміст прочитаного та давати морально-етичну оцінку поведінки героя худож[1]нього твору; закріплювати знання про весняні явища в природі; викликати радісний емоційний настрій від настання весни, допомогти їм відчути його через сприйняття художніх творів; учити добирати прикметники до заданого слова, добирати слова за змістом; спонукати повторювати окремі слова та вирази з відповідною інтонацією; розвивати творчу уяву, фантазію, пам’ять, мислення; виховувати любов до природи рідного краю, дбайливе ставлення до природи.

Матеріал: малюнки весняних квітів.

Хід заняття:

І.Вступна частина.

1.Організаційний момент

— Яку гарну картину намалював Олівець-Малювець! На ній — весняні квіти. Які весняні квіти ви знаєте? Сьогодні Весна-Чарівниця надіслала нам свої весняні подарунки — квіти.

ІІ. Основна частина

2.Читання казки.

Весняні квіточки тендітні, але дуже гарні. Про одну таку квітку написав казку Ігор Калинець.

ПРО ЩО РОЗПОВІЛИ НЕЗАБУДКИ

Цитьте, діти, цитьте всі!

Стало тихо — маком сій,

Буде тихо-тихо так,

Аж достигне в маці мак.

Приїхала дівчинка з великого міста в село до бабусі на весну, літо і навіть осінь. І тут вона полюбила квіти, поливала їх літеплом, розпушувала землю, щоб корінці не позатерпали, полола бур’яни, які хотіли заслонити квітам сонце. І квіти також полюбили дівчинку, здалеку впізнавали її, махали привітно листям і посилали назустріч свої пахощі. Та була в дівчинки одна біда: вона плутала назви квітів і різного зілля, а то й зо[1]всім забувала, як вони називаються. Квітам було шкода дівчинки. От вони стали радитися, як їй допомогти. Погомоніли, погомоніли, але нічого не придумали. Та якраз нагодилась добра чарівниця, вислухала квіти, бо їхню мову знала, і запитує:

— Чи поливає вас дівчинка?

— Поливає.

— А прополює?

— Прополює.

— А курей проганяє з грядки?

— Проганяє.

— Милується вами?

— Ще й як!

Дівчинка виглянула у вікно: а в саду біля квітів якась бабуся. «Надворі спека, певно, бабуся дуже втомилася», — подумала дівчинка. Винесла вона для незнайомої бабусі молока з коржиком. Випила добра чарівниця, відпочила ще трохи і подалася своєю дорогою, гадаючи, як допомогти такій ласкавій і чемній дитині. Пішла наша дівчинка до

лісу по суниці. Оглядається — ліс, стежки попереплутувалися, хоч сядь та й плач. Сіла

та й плаче: доведеться тут і заночувати. А вночі вовки з’їдять. Бризнули з очей дрібні

сльози і покотилися у траву. А звідти раптом визирнули блідо-блакитні дрібні-предрібні

квіточки. «Таких я ще не бачила, — подумала дівчинка. — А може, бачила і забула? Але

чому вони так швидко ростуть — просто на очах? То, напевно, чарівні квіти. А з чарів[1]ними і побалакати можна».

— Добридень вам, квіточки! — привіталась дівчинка. І квіти відповіли:

— Доброго дня, дівчинко!

— Хто ви такі?

— А ми Незабудки.

— Які ви щасливі, — позаздрила дівчинка. — А я забудько. Пішла по суниці — за[1]була глечик, зайшла в ліс — забула, з якого боку ввійшла. Отак завжди.

— А ми про тебе знаємо. Нас послала добра чарівниця на допомогу. Коли що захочеш пригадати, а не зможеш, то промов:

— Допоможи хутко, Незабудко, Незабудко! От котрась із нас почує тебе, хоч би де ти була, і допоможе в скруті.

— То ви допоможете мені вибратися з лісу?

— Еге ж.

— То я зараз попрошу: «Незабудко, Незабудко, допоможи хутко стежину знайти з лісу».

І чує дівчинка, ніби хтось у вусі шепче: «Ось стежка!» Глянула вона на квіти, а вони мовчать, ніби й не виростали на очах і не розмовляли щойно. Та все одно дівчинка подякувала їм (дякувати, на диво, вона ніколи не забувала!) і побігла. А на узліссі перестрів

її гайовик:

— До якого тобі села, дівчинко?

— Я до... — та й забула, трохи знітилася, а тоді пригадала недавню пригоду і швиденько проказала про себе: «Незабудко, Незабудко, допоможи хутко назвати село». І враз пригадала і назву села, і вулицю, і прізвище бабусі. З того часу дівчинка рідко коли щось забуває. Як не може відразу відповісти, то хвилину подумає. Ніби порадиться з кимось у собі, а тоді правильно відповідає. Тепер вона всі назви квітів пам’ятає і не переплутує.

А побачить нас, то так і припадає:

— Ой ви, мої милі Незабудки!..

Коли б не була ота дівчинка забудьком, то, може, не було б і нас, Незабудок.

Кажи мені хутко:

— Хто ти?

— Незабудка.

— Що ти не забула?

— Як в бабусі була.

— Що ти там робила?

— Квіти посадила.

— Що ти там чувала?

— Як пташка кувала.

— Що везеш до міста?

— Бабине намисто,

Мальовану дудку.

 3.Бесіда за змістом казки

— Назвіть головних героїв казки. Яка біда була в дівчинки? Чому добра чарівниця вирішила їй допомогти? Як допомогла бабуся дівчинці? Чи допомогли квіточки дівчинці?

ІІІ.Заключна частина

4. Підсумок

— Зараз з’явилося багато квітів. Дівчата з них плетуть вінки, збирають перші весняні букети.